Після завершення війни Україна може зіткнутися з неочікуваною проблемою – браком трудових ресурсів. За підрахунками Національного банку України, лише до кінця 2025 року країну можуть залишити ще близько 200 тисяч громадян, а наступного, 2026-го, виїде ще стільки ж. Таким чином, за два роки держава ризикує втратити майже 400 тисяч робітників.
Про це йдеться в матеріалі Офісу міграційної політики. Експерти нагадують, що ще кілька місяців тому НБУ очікував протилежного – повернення українців. У прогнозах йшлося про 200 тисяч людей у 2026 році та близько пів мільйона у 2027-му. Нині ж ці очікування змінилися: реальне “чисте повернення” відтермінували щонайменше на рік, і у 2027-му, за новими підрахунками, додому повернеться не більше 100 тисяч громадян.
У липневому інфляційному звіті НБУ прямо попереджає: затяжна міграція та повільне повернення українців створюють значний дефіцит робочих рук. Це стане серйозною перешкодою для відновлення економіки, спричинить нерівномірність у різних секторах і регіонах та тиснутиме на інфляцію, адже зарплати зростатимуть швидше, ніж продуктивність.
У той же час країни Європи намагаються втримати українців у себе. Працівників з України активно заохочують залишатися, адже вони суттєво зміцнюють економіки держав-реципієнтів. Наприклад, 2024 року внесок українців у зростання ВВП Польщі склав 2,7%.
“Для України це означає ще більший кадровий голод та посилення демографічної кризи. Навіть попри те, що заробітна плата наших співгромадян за кордоном у середньому на третину нижча, ніж у місцевих жителів, країни ЄС отримують вигоду – податкові надходження від українців вже перевищують витрати на їхнє утримання”, – пояснює керівниця аналітичного департаменту Центру економічних досліджень та прогнозування “Фінансовий пульс” Діляра Мустафаєва.
За її оцінками, українська економіка щорічно може недоотримувати до 7,8% ВВП, якщо значна частина тих, хто виїхав під час війни, не повернеться. Водночас головний виклик для держави – створення умов, які спонукатимуть українців залишатися вдома або повертатися. Йдеться про доступне житло, робочі місця, якісну освіту та підтримку сімей.
Голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник наголошує: безпека – ключова, але для людей не менш важливі житло, гідна зарплата й соціальна інфраструктура. “Україна не інвестувала в соціальне житло навіть після 2014 року, коли з’явилися перші переселенці. А зараз, коли війна зруйнувала майже третину житлового фонду, ця проблема стоїть ще гостріше. Якщо масового будівництва не почнеться, ми ризикуємо отримати нову хвилю міграції та падіння народжуваності”, – застерігає він.
Нині за кордоном перебуває близько 7 мільйонів українців. Експерти прогнозують, що близько 70% із них можуть так і не повернутися. Ба більше, після війни можлива ще одна хвиля трудової міграції – до 2 мільйонів осіб, що поставить під питання темпи відбудови країни.
У такій ситуації Україна може опинитися перед необхідністю відкривати ринок праці для іноземців. “Держава повинна бути готова до залучення фахівців із-за кордону. Вони зможуть працювати, сплачувати податки та стати частиною українського суспільства. Якщо ми відкинемо цей процес, залишимося без достатньої кількості робочих рук і навіть без споживачів українських товарів”, – підсумовує Воскобойник.