Пів року після ракетного обстрілу, який змінив життя його родини, Тарас Тополя вперше публічно назвав суму, що пішла на відновлення зруйнованої квартири.
Лідер гурту “Антитіла” зізнався: на ремонт житла, пошкодженого внаслідок ворожого удару, він разом із колишньою дружиною Оленою витратив близько двох мільйонів гривень. Гроші збирали не через публічні збори, а з особистих ресурсів і підтримки найближчих.
Будинок, у якому мешкала родина музиканта, постраждав не від прямого влучання. Ракета вдарила по сусідній багатоповерхівці. Ударна хвиля зробила свою роботу.
Пошкодження були серйозні. Житло потребувало повного відновлення.
Про це Тополя розповів під час участі в проєкті “33 запитання”. Саме там він пояснив, звідки взялися кошти й чому принципово відмовився від публічного збору.
“Орієнтовно, десь 2 мільйони гривень. Збирати кошти відносно того горя, яке в людей, я не зміг і в принципі ніколи не планував. Нам друзі допомогли, були свої якісь заощадження, батьки і спільно відновили”, – сказав артист.
За словами Тараса Тополі, рішення не відкривати збір було свідомим. Він зізнається: порівнюючи власну ситуацію з трагедіями інших родин, не відчував морального права просити допомоги від незнайомих людей.
Втім, допомога все ж була. Від тих, хто поруч.
- власні заощадження родини
- фінансова підтримка батьків
- допомога друзів
Артист також наголосив: попри масштаб руйнувань, його родині пощастило.
Ніхто не постраждав. Дітей у квартирі не було.
“Нам пощастило. Найважливіше – діти живі. На щастя, їх не було в той момент, так склались обставини. Навпроти нашого дому – “хрущівка”, куди прямо влучило. Вона приблизно в 20 метрах від наших вікон. У нас квартира на 5-му поверсі, і просто навпроти нашого поверху дах цієї хрущівки. І навпроти наших вікон знесло весь під’їзд. Там загинули люди, постраждало багато людей, інші залишилися взагалі без домівки…”, – поділився Тополя.
За його словами, саме усвідомлення втрат сусідів і загиблих стало головним емоційним тлом того періоду. Відновлення власного житла, каже музикант, виглядало другорядним порівняно з людськими трагедіями, які розгорнулися буквально за кількадесят метрів.
І все ж квартиру вдалося повернути до життя. Спільними зусиллями. Без публічності. І з постійним відчуттям, що могло бути значно гірше.