Президент США Дональд Трамп, який прагне швидко завершити війну в Україні, став центральною фігурою дипломатичної гри між Володимиром Зеленським і Володимиром Путіним. Обидва лідери намагаються представити себе як сторону, готову до миру, і при цьому — уникнути ролі винуватця затягування конфлікту. Про це йдеться у великому матеріалі The New Yorker.
Ситуація перетворюється на політичну виставу, де кожен крок української та російської сторони підлаштований під реакцію американського президента.
Тактика Кремля: зберегти інтерес Трампа, не поступаючись Україною
Трамп закликав до 30-денної “перемирної паузи”, на що оперативно погодився Зеленський. У відповідь Путін запропонував короткочасне 3-денне припинення вогню — переважно на час травневих свят, аби уникнути атак українських дронів і не викликати гнів Вашингтона.
Як зазначив експерт Томас Грем із Ради міжнародних відносин, Путін балансує між небажанням поступатися в Україні й прагненням утримати увагу США: для Кремля важливо, щоб саме Вашингтон залишався головним переговорним майданчиком.
Еволюція ставлення Трампа до Зеленського і Путіна
Спочатку російський лідер вимагав, щоб США “прибрали” Зеленського — мовляв, перемовини можливі лише з новим урядом або тимчасовою адміністрацією. Трамп певний час не заперечував і навіть назвав Зеленського “диктатором”.
Однак у березні риторика різко змінилася: Трамп висловив роздратування щодо цієї умови, а російський речник Дмитро Пєсков уже визнав чинну українську владу як сторону перемовин. Кремль відступив від жорстких вимог, але залишив за собою інструменти тиску.
Мир по-кремлівськи: «корінні причини» як привід для ревізії Європи
Росія продовжує наполягати на переговорах, які мають враховувати так звані «глибинні причини» війни: розширення НАТО, постачання зброї Києву та права російськомовного населення. Лавров відкрито називає це «військовими загрозами» на кордонах та “гуманітарною місією”.
Ідея такого підходу полягає у створенні нової архітектури безпеки — «Ялта 2.0», де США та РФ поділяють сфери впливу. Для Путіна важливо не перемогти, а бути співучасником формування нових глобальних правил.
“Трамп — єдиний лідер, який розуміє, що треба розбиратися з причинами”, — заявив Сергій Лавров.
Посланець Білого дому Стів Віткофф навіть назвав Путіна «розумним хлопцем». Такі заяви стимулюють Москву грати в довгу — не змінюючи цілі, а лише тактику.
Стратегії Києва: переконати Трампа, хто справжній винуватець
Зеленський демонструє відкритість до миру, але водночас працює над тим, аби переконати Вашингтон, що саме Путін гальмує переговори. Це частково вдалося — після квітневої зустрічі у Ватикані Трамп змінив тон і висловив сумнів у щирості Кремля.
Така поведінка контрастує з лютим, коли Трамп пригрозив зупинити допомогу і заблокував її на тиждень. Тоді ж українській стороні чітко дали зрозуміти — без підтримки США перемовини неможливі.
“Ми засвоїли урок”, — заявила директорка Центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук.
Як приклад — підписана 30 квітня угода про корисні копалини між США і Україною. Її було заплановано ще в лютому, але реалізовано лише після залагодження конфлікту між Зеленським і Трампом.
Головні протиріччя мирного плану
Одним із пунктів мирного бачення Трампа є фактичне визнання Криму за Росією — хоч і неофіційне. Це може виглядати як «компроміс»: Київ зупиняє удари по півострову, а США визнають його частиною РФ мовчки.
Питання гарантій безпеки також залишається відкритим. Європа може взяти на себе фінансування оборони України, але без американської присутності розміщення іноземного контингенту виглядає малоймовірним.
Як підкреслила Гетьманчук, українське суспільство не погодиться на формат, у якому постраждалу сторону карають за спротив:
“Україна не може погодитися на план, де жертву карають за те, що вона жертва”.
Чи можливий компроміс?
Суть конфлікту полягає в різниці підходів: Трамп хоче спочатку перемир’я, потім переговори. Росія — навпаки. Якщо ж домовленості не буде, але вдасться уникнути прямої вини Кремля — США можуть вийти з гри, що стане геополітичним подарунком для Москви.
На тлі цих маневрів Європейський Союз запевняє — у разі провалу миротворчих зусиль Трампа ЄС подвоїть підтримку України. Про це заявив єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс.
Війна за мир триває не лише на полі бою, а й у кабінетах, де вирішується, хто отримає право диктувати умови — і хто залишиться головним гравцем у великій геополітичній шахівниці.