В Україні існують кілька сейсмічно активних зон, здатних створювати серйозні ризики для інфраструктури та населення. Найбільш небезпечною вважається румунська зона Вранча, землетруси з якої регулярно відчуваються на території нашої держави.
Про це розповів у інтерв’ю «Телеграфу» провідний науковий співробітник Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, доктор фізико-математичних наук Дмитро Гринь.
Зона Вранча: найбільша загроза для Києва
За словами науковця, саме з Вранчанської зони походить більшість землетрусів, які досягають України. Перша хвиля коливань може відчуватися в Києві вже через дві хвилини, а найпотужніша — за п’ять. Як приклад він навів землетрус 1977 року, коли багатоповерхові будинки у столиці хиталися від сильних підземних поштовхів.
Крим і Чорне море: загроза для Керченського мосту
Ще однією небезпечною зоною є Крим та акваторія Чорного моря. У 1927 році там стався потужний землетрус, що спричинив значні руйнування та жертви. Відтоді минуло майже сто років — типовий цикл для повторення сильних поштовхів. За оцінками Гриня, землетрус у 7–8 балів може зруйнувати Керченський міст, адже його зведено на нестійких ґрунтах у зоні тектонічних розломів і грязьових вулканів.
Карпати та центральна Україна
Карпатський регіон також належить до сейсмоактивних. Тут фіксують поверхневі розламні землетруси, які добре відчувають місцеві мешканці, проте через невелику глибину вони не поширюються далеко за межі регіону.
Крім того, осередки активності виявлені на території Українського кристалічного щита — на Полтавщині та поблизу Кривого Рогу. Сучасні дослідження показали, що ці райони здатні генерувати поштовхи силою до 4–4,5 бала, хоча раніше вони вважалися відносно спокійними.
Неможливість передбачити час і додаткові ризики
Сейсмолог підкреслює: точний час землетрусу визначити неможливо. Подія може статися завтра, через рік чи навіть десятки років. Проте вже зараз відбуваються процеси, які поступово створюють умови для нових сильних поштовхів.
Особливу небезпеку для України становить стан будівель після російських обстрілів. Старі споруди та пошкоджені будинки можуть не витримати навіть поштовхів у 3–4 бали. Нові будівлі за проєктними нормами мають витримувати 6–7 балів, однак воєнні руйнування ставлять це під сумнів.
Ризики для атомних станцій
Щодо атомних електростанцій, вони обладнані системами моніторингу, здатними реагувати на сейсмічні коливання. У стані холодного зупину вони можуть витримати поштовхи, але під час роботи ризики значно зростають. Особливо вразливою в такій ситуації виглядає Запорізька АЕС.
Війна і сейсміка
Дмитро Гринь наголошує: вибухи та обстріли не впливають на сейсмічну активність, адже їхньої енергії замало, щоб спричинити землетрус. Водночас пошкоджені споруди залишаються вкрай уразливими, що може мати фатальні наслідки навіть у разі середніх підземних поштовхів.
