Популярність в українському кіно та телебаченні часто створює ілюзію безбідного життя, проте реальність артистів першої величини виявляється значно прозаїчнішою. Відомий актор В’ячеслав Довженко вирішив зруйнувати міфи про захмарні гонорари, зізнавшись, що навіть медійним особам доводиться рахувати гроші. Побутові витрати, такі як оренда чи власне житло та утримання автомобіля, залишаються актуальними проблемами, попри зірковий статус.
Артист констатує: його нинішні фінансові можливості є доволі скромними. Він зауважує, що хотів би бачити іншу картину, але дійсність диктує свої умови.
Одним із головних чинників такого стану речей Довженко вважає застарілу систему оплати праці, що дісталася Україні у спадок від радянських часів. В індустрії досі відсутній механізм виплати роялті та захисту авторських прав виконавців. На переконання актора, кожна роль – це унікальний авторський продукт.
«Певний актор, виконуючи цю роль, він вже є автором цієї ролі, тому що візьмеш іншого – це буде зовсім інша історія»
Брак коштів змушує зірку економити на базових речах, які необхідні для підтримки професійної форми. Довженко відверто каже, що через фінансові обмеження відкладає «на потім» турботу про власне здоров’я.
Сьогодні він змушений відмовляти собі у регулярних візитах до спортзалів, послугах косметологів та системному здоровому харчуванні. Реалії ринку диктують жорстку економію там, де мала б бути інвестиція у зовнішність та самопочуття.
Для порівняння актор наводить приклад західної моделі, згадуючи шлях Брюса Вілліса. Голлівудська система дозволяє світовим зіркам робити тривалі паузи в кар’єрі завдяки солідному капіталу.
Довженко переповідає історію про те, як актор міг покинути зйомки заради хобі – наприклад, шиття взуття. У такому випадку продюсерам доводилося вмовляти зірку повернутися на майданчик, пропонуючи виняткові умови, на що Вілліс міг погодитися лише заради одного проєкту.
Висока медійність, за словами українського артиста, має давати саме таку свободу вибору та право на відпочинок. Проте в українському контексті кожен новий контракт – це насамперед величезна відповідальність за якість роботи.
В’ячеслав підкреслює, що не має права працювати «лівою ногою», адже кожна роль встановлює певну планку, нижче якої опускатися не можна.
Втома від шаленого темпу іноді викликає бажання кардинально змінити діяльність, хоча б тимчасово. Актор зізнається, що мріє про спокійне життя в ізоляції від публічності.
Замість нескінченних перегонів, які він порівнює з рухом метро між станціями, Довженко хотів би вирощувати курей та накопичувати життєвий досвід у тиші. Наразі ж щільний графік ледь залишає час навіть для спілкування з найріднішими людьми.