Європейські лідери відмовилися від традиційних дипломатичних підходів у переговорах з президентом США Дональдом Трампом щодо війни в Україні. Замість публічного тиску вони вдалися до тактики особистих компліментів і апеляцій до його характеру. І ця стратегія, схоже, почала приносити результати.
Про нову модель взаємодії з Трампом розповіла The New York Times, посилаючись на кількох європейських чиновників, які беруть участь у діалозі зі США.
Замість тиску — похвала і натяки на лідерство
Після повернення Трампа до Білого дому у 2025 році Європа намагалася переконати його активніше діяти на підтримку України. Такий підхід довго не давав результатів — президент США не демонстрував бажання втручатися. Тоді європейці вирішили змінити підхід: у приватних розмовах із Трампом вони почали хвалити його за рішучі дії, наприклад, авіаудар по ядерних об’єктах Ірану, і водночас підкреслювали, що подібну “силу впливу” можна реалізувати і щодо Росії — через санкції, а не військову силу.
Особисту участь у цих переговорах беруть канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, президент Франції, прем’єр Великої Британії та очільник уряду Італії. За даними джерел, вони підкреслювали, що новий санкційний пакет може змінити хід війни — змусити Путіна сісти за стіл переговорів, а не посилювати тиск на український фронт.
Трамп реагує: можливі санкції проти покупців російської нафти
Зміна риторики, схоже, почала впливати на позицію американського президента. Після серії розчаровуючих розмов з Путіним Трамп повідомив, що серйозно розглядає підтримку двопартійного законопроєкту в Сенаті, який передбачає суворі санкції проти країн, що імпортують російську нафту. У переліку — Китай, Індія, Бразилія та навіть деякі члени ЄС.
Законопроєкт уже має підтримку 83 сенаторів. Він передбачає фінансові обмеження, здатні різко скоротити нафтові доходи Росії. За оцінками віцепрезидента Інституту Брукінґса Бена Гарріса, наслідки санкцій можуть бути радикальними:
«Економічний вплив цього законопроєкту — радикальний і всеосяжний. Наслідки можуть бути лише трьох типів: відступ російських військ, крах енергоринку або глобальна рецесія через порушення світової торгівлі».
Втім, деякі експерти попереджають, що документ навряд чи буде реалізований у повному обсязі. За словами німецького політолога Яніса Клюґе, реалістичність багатьох положень сумнівна. На його думку, головна мета проєкту — підтримати політичну дискусію, а не негайно змінити ситуацію на фронті.
Конгрес готує компроміс, щоб догодити Трампу
Державний секретар США Марко Рубіо вже підтвердив, що уряд працює з Конгресом над доопрацюванням законопроєкту. Сенатори Ліндсі Ґрем і Річард Блументаль шукають способи зробити документ привабливішим для Білого дому — зокрема, надаючи Трампу більшу гнучкість у термінах і формах запровадження санкцій.
Таким чином, у Вашингтоні розуміють: для залучення Трампа потрібен не тиск, а простір для маневру, який дозволить йому залишатися у центрі політичної гри без втрати іміджу “стратега”.
Європа також готує свої кроки
Європейські країни паралельно працюють над посиленням власного економічного тиску на Кремль. Так, 10 липня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про створення нового інвестиційного фонду на підтримку післявоєнної відбудови України. Початковий капітал — 250 млн доларів, а до участі у фонді вже залучені Франція, Німеччина, Італія та Польща.
Однак водночас приватні компанії, як-от американська BlackRock, призупинили роботу над великими проєктами для України — зокрема через невизначеність позиції Білого дому.
Європейські лідери не приховують: саме підтримка США здатна забезпечити ключовий важіль тиску на Росію. Тому вони не зупиняють спроб переконати Трампа. Після саміту НАТО у Нідерландах Фрідріх Мерц підтвердив, що знову звертався до американського президента з проханням підтримати новий санкційний тиск.
«Формування думки у президента ще триває. На мій погляд, вона ще не завершена», — зазначив Мерц.
