Доля українського миру сьогодні вирішується не лише на полі бою, а й у площині трансатлантичної єдності. Президент Володимир Зеленський переконаний: лише спільний тиск Дональда Трампа та лідерів Європи здатен вибити Кремль із ілюзії можливої перемоги.
На думку українського лідера, війна вичерпає себе в той момент, коли Вашингтон і Брюссель виступлять єдиною силою. Це єдиний сценарій, за якого російський диктатор буде змушений перейти до реальних кроків, а не імітації процесу. Головною метою таких зусиль має стати припинення вогню, підкріплене залізобетонними гарантіями безпеки від партнерів.
«Результат може бути тільки один – це припинення вогню, навіть якщо не буде мирного договору, а лише угода про перемир’я з відповідними кроками з боку США та інших партнерів. Я маю на увазі гарантії безпеки», – акцентував Зеленський.
Ілюзії Кремля та кулуарні ризики на четвертому році війни
Попри чотири роки виснажливих боїв, Володимир Путін досі плекає надію на повне знищення українського суверенітету. Його впевненість підживлюється повільністю дипломатії та певними сигналами з оточення Трампа. Зокрема, Київ висловлює занепокоєння позицією спецпосланця Стіва Віткоффа. Його команда намагається просувати ідею територіальних поступок на Донбасі в обмін на туманні економічні обіцянки Москви. Президент Зеленський відкидає таку логіку, вважаючи її несправедливою та небезпечною, адже мир не може будуватися на тріумфі агресора.
Поки Білий дім робить гучні заяви, реального прогресу на столі переговорів немає. У Кремлі теж не поспішають підтверджувати зустріч у Женеві. Дмитро Пєсков сухо констатує, що деталі ще потребують узгодження, а позиція РФ залишається незмінною.
Ціна агресії: економіка РФ на межі вичерпання
За зовнішньою непохитністю Москви прихована глибока внутрішня ерозія. Аналітики NYT фіксують критичне виснаження російських ресурсів за роки повномасштабного вторгнення. Ситуація виглядає наступним чином:
- Половина ліквідних активів Фонду національного добробуту вже витрачена.
- Майже 40% бюджету поглинає оборонний сектор, а ще 9% іде на обслуговування боргів.
- Технологічний розвиток зупинився – ресурси, які могли б іти на ШІ, спалюються у горнилі війни.
- Країна дедалі глибше потрапляє у васальну залежність від Китаю.
До фінансового піке додається демографічна прірва. Втрати на фронті та масова втеча мізків за кордон створили кадровий голод, який неможливо перекрити гаслами. Колись стабільна фінансова система Росії перетворюється на мілітаризований тягар, що неминуче веде до стагнації та падіння доходів населення.