Європа раптом опинилася перед вибором, який ще вчора здавався неможливим. З одного боку – підтримка України у війні. З іншого – союзник, що погрожує забрати частину території іншого союзника.
Для лідерів ЄС головне зараз – не втратити Дональда Трампа як ключового гравця у питанні України. Саме тому вони роками погоджувалися на болючі компроміси, включно з 15-відсотковими митами на європейські товари. Ціна була високою. Але ставка – ще вища.
Без американської зброї, визнають у Європі, зупинити російське вторгнення неможливо. Це тверезе розуміння тепер визначає кожен крок Брюсселя, Парижа і Берліна. І воно ж паралізує реакцію на нову кризу – погрози Білого дому анексувати Гренландію, не виключаючи навіть силового сценарію.
Моральний обов’язок захистити Данію стикається з холодним страхом розлютити Трампа. Баланс крихкий. Майже нестерпний.
Неможливо тонка грань
Саме так описують нинішню ситуацію європейські дипломати. Вони мають продемонструвати солідарність з Копенгагеном, не перекресливши водночас власну стратегію щодо України.
Ця напруга стала очевидною у Парижі, під час зустрічі так званої “Коаліції охочих”. Коли журналісти запитали Еммануеля Макрона, чи можна довіряти Сполученим Штатам, які відкрито погрожують союзнику анексією території, французький президент обрав обхідний маневр.
Він знову повернув розмову до України і гарантій безпеки.
“У мене немає причин сумніватися в щирості цих зобов’язань”, – заявив Макрон, маючи на увазі американські обіцянки.
Британський прем’єр Кір Стармер також не пішов на прямий конфлікт, згадавши про “особливі стосунки” Лондона і Вашингтона у сфері оборони та розвідки.
Слова були обережні. Майже стерильні.
Показове мовчання в Парижі
Замість гучних заяв з осудом, Європа обрала мову натяків. Сім держав, серед яких і Данія, випустили спільну декларацію, де згадали “принципи суверенітету та територіальної цілісності”.
Прямих згадок про Гренландію чи США там не було.
Такий стиль уже знайомий. Колись так само Європа реагувала на спробу США усунути Ніколаса Мадуро у Венесуелі, вирішивши, що сварка з Трампом через диктатора буде контрпродуктивною для українського питання.
Тепер логіка та сама. Навіть якщо мова йде про територію союзника.
Експертна думка: «Подвійна пастка»
Маркус Зінер, старший науковий співробітник Німецького фонду Маршалла, називає ситуацію саме так.
“Європейці бояться, що критика Трампа може дати президенту США привід укласти мирну угоду за рахунок України та Європи… Зіткнувшись із суто транзакційним президентом США, здається, іншого виходу немає”, – пояснює аналітик.
Для Копенгагена ставки ще вищі. Прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен уже попередила, що анексія Гренландії підірве всю систему безпеки, створену після Другої світової війни.
Але Європа говорить про це пошепки.
Бо надто боїться втратити Україну.