Український ринок соняшникової олії переживає складну трансформацію. Російська агресія, що спричинила руйнацію промислових потужностей та скорочення посівних площ, спровокувала відчутне зростання вартості ключового продукту.
Ситуація на підприємствах галузі залишається критичною. Через постійні ворожі атаки на інфраструктуру приблизно третина вітчизняних заводів, що займалися переробкою насіння, призупинили роботу або повністю ліквідували виробничі лінії. Це безпосередньо позначилося на пропозиції товару.
Світлана Литвин, яка очолює аналітичний відділ Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), наголошує: головним чинником цінового стрибка став саме дефіцит сировини. Якщо порівнювати з довоєнними часами, цифри виглядають невтішно:
- Поточний врожай насіння соняшника впав до 10 млн тонн проти довоєнних 16 млн тонн.
- Річний випуск готової олії скоротився до 4 млн тонн (раніше цей показник сягав 5 – 6 млн тонн).
- Минулорічний результат збору насіння також був вищим і становив 11 млн тонн.
«Зростання цін на соняшникову олію передусім обумовлено меншим врожаєм насіння соняшника, однак ситуацію ускладнюють ворожі обстріли інфраструктури та скорочення експорту», – пояснює експертка.
Основна причина такого спаду – окупація південних регіонів України, де традиційно зосереджувалися найбільші плантації цієї культури. Хоча внутрішніх запасів цілком достатньо для забезпечення українців (власне споживання становить лише 400 – 500 тисяч тонн), держава втрачає величезну частку експортного потенціалу та валютної виручки.
Альтернативні шляхи та глобальний тиск
Щоб хоч якось компенсувати втрати, аграрії нарощують переробку інших олійних культур. Очікується, що цього року країна виробить по 500 тисяч тонн ріпакової та соєвої олії. Утім, сумарний мільйон тонн альтернативного продукту поки не здатен перекрити «дірку» у виробництві традиційної соняшникової олії.
Прогнози щодо здешевлення продукту на полицях магазинів наразі песимістичні. Окрім внутрішніх проблем, на вартість впливає світова кон’юнктура, де ціни на пальмову, ріпакову та соєву олії тісно пов’язані між собою. До того ж агресор використовує захоплені українські землі для посилення власних позицій на світовому ринку, намагаючись витіснити Україну та заробити на створеному власноруч дефіциті.