Розмови про швидке припинення війни знову повернулися в публічний простір. Але нинішня конфігурація переговорів, за оцінкою українських посадовців, несе більше ризиків, ніж шансів.
Полковник СБУ та секретар оборонного комітету Верховної Ради Роман Костенко вважає: Росія не демонструє жодної готовності завершувати війну. Навпаки – використовує сам факт переговорів як спосіб виграти час і посилити власні позиції.
Що насправді закладено у «мирні пропозиції»
За словами Костенка, обговорюваний план містить низку пунктів, які де-факто легітимізують російські здобутки на фронті. Йдеться не про компроміс, а про закріплення результатів агресії.
Серед ключових положень, які викликають найбільше запитань:
- фактичне визнання контролю РФ над Кримом, частинами Донецької та Луганської областей;
- створення на Донеччині близько 30% нейтральної буферної зони;
- заморожування лінії фронту в Запорізькій і Херсонській областях;
- відмова України від членства в НАТО за збереження перспективи вступу до ЄС;
- гарантії безпеки від партнерів за моделлю п’ятої статті НАТО;
- обмеження чисельності української армії у мирний час до 800 тисяч військових.
Формально такі пункти подаються як баланс інтересів. Фактично – вони фіксують вигідний для Кремля статус-кво.
Чому документ залишається «за зачиненими дверима»
Окрема проблема – відсутність прозорості. За короткий час з’явилося кілька різних версій плану, але жодну з них не бачили ані депутати, ані профільні комітети парламенту.
Костенко наголошує: коло осіб, які мають доступ до тексту, вкрай вузьке. При цьому публічно лунають заяви про вилучення окремих пунктів, однак незрозуміло, про що саме йдеться.
У документі, за його словами, є принципові для України речі – питання суверенітету та реальних гарантій безпеки. І саме навколо них точиться найбільша тиша.
Переговори як інструмент тиску Кремля
Російська тактика у переговорах добре відома. Москва закладає в проєкти одразу кілька рівнів вимог – від прийнятних до свідомо неприйнятних.
Спершу ставки різко підвищуються. Потім Росія демонстративно «відступає», залишаючи у фокусі головне – території.
Особливу небезпеку, застерігає Костенко, становить ідея так званої сірої зони без військ. У такому сценарії російська армія може зникнути лише на папері – і лише до моменту, коли з території вийдуть українські сили.
Кремль, переконаний він, нині відчуває ініціативу на полі бою, відновив діалог зі США і прагне скористатися бажанням Заходу отримати швидкий результат.
Чому поспіх шкодить і Україні
Втім, невдалим цей момент є не лише через позицію Росії. Внутрішні проблеми України також ускладнюють переговорну рамку.
Корупційні скандали та політичні суперечності знижують довіру партнерів. А поспішні рішення можуть лише послабити державу.
Костенко підкреслює: відмова від негайних домовленостей не означає відмову від дипломатії як такої.
Переговори можливі. Але тоді, коли умови працюватимуть на Україну, а не проти неї.
