Бухарест чітко окреслив свою позицію щодо війни в Україні. Румунські військові не вирушать на українську територію.
Втім, це не означає відсторонення. Навпаки – Румунія пропонує інший формат участі, роблячи ставку на безпеку регіону та практичну підтримку.
Президент країни наголосив: Румунія бере на себе зобов’язання не у вигляді військового контингенту, а через логістику, навчання та оборонну співпрацю. Йдеться як про підготовку українських військових на румунській території, так і про спільні програми озброєння разом з європейськими партнерами.
«Румунія зобов’язалася надати не війська, а логістичну підтримку України, підготовку українських військових у Румунії чи інших європейських країнах у співпраці з арміями відповідних країн, участь у спільних програмах озброєння», — підкреслив румунський лідер.
Окремий акцент Бухарест робить на Чорному морі. У дописі в соцмережі Х президент повідомив, що країна готова посилювати безпеку в регіоні, розглядаючи це як елемент запобігання новим конфліктам.
Контекст – ширший. Мирні переговори, за словами глави держави, входять у вирішальну фазу.
«Мирні переговори досягли критичної фази. Наша єдність та координація важливіші, ніж будь-коли. Усі учасники рішуче підтримують зусилля під керівництвом США. Наша спільна мета – досягти справедливого і тривалого миру, заснованого на повазі до міжнародного права», — заявив Нікушор Дан.
Як союзники бачать свою присутність після війни
Румунія – не єдина країна, яка шукає власну формулу участі. Підходи союзників різняться.
Прем’єр-міністр Канади Марк Карні допустив можливість розміщення канадських військових в Україні у складі багатонаціональних сил. Але лише після підписання мирної угоди. За його словами, такий формат матиме значно більший ефект, ніж окремі дії кожної країни.
Берлін займає обережнішу позицію. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц прямо заявив: німецьких військ в Україні не буде навіть після припинення вогню. Водночас Німеччина й надалі братиме участь у підтримці – політичній, фінансовій та військовій.
Бельгія ж готується долучитися до забезпечення миру вже після завершення бойових дій. Прем’єр-міністр Барт де Вевер повідомив, що країна готова надати авіаційні та морські спроможності, а також зробити внесок у підготовку персоналу.
Рішення різні. Але спільний вектор залишається незмінним – підтримка України та пошук стійкої моделі безпеки для Європи.