Україна входить у черговий етап глибокої демографічної кризи, де кількість смертей суттєво перевищує народжуваність. Попри це, фахівці наголошують: країна ще має певний потенціал для відновлення.
Провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України Світлана Аксьонова пояснила, що різниця між смертністю і народжуваністю зберігається в Україні вже понад три десятиліття. Цей стан став нормою для всього періоду незалежності.
За словами демографині, ще з 1990-х років природний спад населення залишається невід’ємною характеристикою країни. Смертність щоразу вища за народжуваність – і це ключова ознака тривалої демографічної кризи.
Водночас ситуація не завжди виглядала однозначно. Аксьонова нагадує, що у 2002-2012 роках спостерігалася короткочасна позитивна тенденція: зростання кількості народжень, скорочення смертності та збільшення середньої тривалості життя. Але з 2013 року негативний тренд повернувся, а згодом його різко поглибила пандемія Covid-19.
За оцінками експертки, саме 2020-2021 роки стали точкою зламу, коли криза посилилася.
“2020-2021 роки стали переломними – смертність різко зросла, а народжуваність продовжила знижуватися. І саме в такій демографічно складній ситуації країна вступила у повномасштабну війну”.
Як зазначає Аксьонова, оцінити точну кількість населення сьогодні складно через відсутність актуального перепису. Однак наявні розрахунки демонструють драматичну пропорцію: смертність майже утричі перевищує народжуваність.
Попри стрімке погіршення, фахівчиня зауважує, що Україна не перебуває у безвиході.
“Це надзвичайно складна ситуація, однак не катастрофічна – певний потенціал ще зберігається”.
Експертка підкреслює, що майбутня стабілізація залежатиме від того, наскільки швидко країна зможе перейти від стану війни до відновлення, а також від рішень у соціальній та економічній політиці.